Необхідність екологізації сільського господарства України у 2023р не викликає сумнівів!

До 24.02.2022 року більш за все заслуговують на увагу ствердження вітчизняних дослідників О.Бігдана та О.Ходаківської, щодо основного завдання екологізації сільського господарства, яке полягає у підтриманні цілісності аграрні екосистем та забезпеченні збалансованого розвитку агросфери, що стає можливим при визнанні рівності трьох його складових – економічної, соціальної і екологічної (рис. 1.1). Проте, в зазначену вище дату для всій території України сталася справжня екологічна катастрофа, обумовлена необдуманими діями менеджерської складової російського світу і більшості його народу, що підтримав військову агресію.


Вона принесла дуже серйозні наслідки для родючості ґрунту та екологічної стійкості сільського господарства. Військові дії призвели до руйнування інфраструктури, забруднення ґрунту та водних ресурсів, знищення рослинності та біологічної різноманітності. Внаслідок цього родючий ґрунт величезних масштабів втрачений, а багато землі стало непридатною для сільськогосподарського використання. 

Наслідки війни для сільського господарства

Наслідки війни для сільського господарства є довгостроковими та потребують значних зусиль для відновлення. Важливо провести оцінку збитків та розробити плани відновлення сільськогосподарських угідь та інфраструктури. Це може включати очищення та відновлення забруднених земель, відновлення систем зрошення та дренажу, посіви рослин для відновлення родючості ґрунту, лісовідновлення, включаючи відновлення лісополос та реставрацію екосистемних рішень. Підтримка фермерів, надання доступу до необхідних ресурсів, навчання та консультації щодо стійких методів сільського господарства також є важливими аспектами відновлення після війни.

Складові екологізації в Україні

Екологічна складова також включає поліпшення стану довкілля, окрім пошкодженого військовою агресією; раціональне використання природних ресурсів, зменшення антропогенного навантаження на довкілля, охорону земель, відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Економічна складова такої взаємодії ґрунтується на скороченні витрат, завоюванні нових ринків екологічної продукції, отриманні прибутків від продажу екологічних інновацій, формуванні екологічного іміджу підприємства.

Соціальна – передбачає зростання безпеки та благополуччя населення, зниження рівня травматизації та захворювань (інші негативні наслідки), розвиток соціальної інфраструктури села, підвищення рівня зайнятості через створення нових робочих місць. 

Постійні зміни законодавства, в тому числі у зв’язку з Європейською інтеграцією та Світовою підтримкою на фоні військової агресії, здійснюють відповідні ринкові трансформації.  На даний час створено певні умови для відшкодування шкоди щодо агресії та значно розширено можливості впровадження різних стартапів суб’єктами підприємницької діяльності як стратегічно орієнтованого локомотиву економічного розвитку держави. При цьому, саме сільгосп підприємництво є обов’язковим атрибутом формування ринкових відносин й функціонування ринку як цілісної, що об’єктивно визначає передумови, можливості та пріоритети загальної стратегії розвитку національної економіки у напрямі функціонування в умовах зони вільної торгівлі з ЄС та інтеграції у систему міжнародних відносин. 

Такі передумови передбачають втримання певних вимог до екологічності виробництва в сільському господарстві. При цьому, в умовах інтенсивної але обмеженої торговельної діяльності, нераціонального використання та експорту сировини, зменшення обсягів звичайного сільгоспвиробництва, експорту екологічно нестандартизованих товарів виникає необхідність еволюційного росту економіки в бік екологізації сільського господарства. Це вимагає суттєвого коректування діяльності всіх суб’єктів економіки, які безпосередньо пов’язані із сільським господарством.

Хімічні добрива та знання зелених технологій

Екологічна складова також включає поліпшення стану довкілля, окрім пошкодженого військовою агресією; раціональне використання природних ресурсів, зменшення антропогенного навантаження на довкілля, охорону земель, відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Економічна складова такої взаємодії ґрунтується на скороченні витрат, завоюванні нових ринків екологічної продукції, отриманні прибутків від продажу екологічних інновацій, формуванні екологічного іміджу підприємства.

Соціальна – передбачає зростання безпеки та благополуччя населення, зниження рівня травматизації та захворювань (інші негативні наслідки), розвиток соціальної інфраструктури села, підвищення рівня зайнятості через створення нових робочих місць. 

Постійні зміни законодавства, в тому числі у зв’язку з Європейською інтеграцією та Світовою підтримкою на фоні військової агресії, здійснюють відповідні ринкові трансформації.  На даний час створено певні умови для відшкодування шкоди щодо агресії та значно розширено можливості впровадження різних стартапів суб’єктами підприємницької діяльності як стратегічно орієнтованого локомотиву економічного розвитку держави. При цьому, саме сільгосп підприємництво є обов’язковим атрибутом формування ринкових відносин й функціонування ринку як цілісної, що об’єктивно визначає передумови, можливості та пріоритети загальної стратегії розвитку національної економіки у напрямі функціонування в умовах зони вільної торгівлі з ЄС та інтеграції у систему міжнародних відносин. 

Такі передумови передбачають втримання певних вимог до екологічності виробництва в сільському господарстві. При цьому, в умовах інтенсивної але обмеженої торговельної діяльності, нераціонального використання та експорту сировини, зменшення обсягів звичайного сільгоспвиробництва, експорту екологічно нестандартизованих товарів виникає необхідність еволюційного росту економіки в бік екологізації сільського господарства. Це вимагає суттєвого коректування діяльності всіх суб’єктів економіки, які безпосередньо пов’язані із сільським господарством.

Екологічна орієнтовність

Український споживач починає звертати увагу на те, яким чином виготовлена та чи інша продовольча продукція, тому підприємствам доводиться нарощувати впровадження екологічно орієнтованих технологій для забезпечення вимог споживачів та забезпечення свого ефективного розвитку.

Витримана не дивлячись на військову агресію динаміка аграрного розвитку країни свідчить на користь зростання ролі екологізації сільського господарства, в тому числі шляхом впровадження інноваційних технологій для забезпечення успіху сільськогосподарських підприємств. 

Економічний зміст екологічно орієнтованого підприємництва визначається тим, що, з одного боку, це – вагома складова формування й реалізації сучасної бізнес-моделі конкурентоспроможної національної економіки, з іншого – активізація підприємництва без урахування екологічної складової за обмеженості ресурсів безумовно призведе до збільшення екологічного навантаження на навколишнє середовище, що неприпустимо в сучасних умовах підвищення екологічної свідомості суспільства. Таким чином, розвиток екологічного підприємництва необхідно розглядати дієвим інструментом для вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем як суб’єктів господарювання, так і самої держави. 

Екологічне підприємництво

Для об’єктивності розуміння екологізації сільського господарства та  тлумачення екологічно орієнтованого підприємництва, доцільно обґрунтувати поняття «підприємництво» як ключового (з огляду на предмет дослідження) в даній роботі. Узагальнення різноманітних науково-теоретичних положень дають підстави стверджувати, що обґрунтування підприємництва саме як економічного поняття сформовано відомими західними економістами.   Поняття «підприємництво» уведено в наукову термінологію англійським дослідником Р.Кантільйоном, який теоретично обґрунтував бачення підприємництва як особливого виду новаторства з позиції системного аналізу, позиціонуючи готовність до ризику його основною рисою. Подальші роз’яснення цього поняття здійснено у працях багатьох зарубіжних класиків -економістів теорії, а саме М.Вебера, В.Зомбарта, А.Маршалла, Д.Рікардо, А.Сміта, Й.Шумпетера та інших всесвітньовідомих економістів. Наприклад, А.Сміт тлумачив підприємництво як основну діяльність підприємця, метою якої є отримання підприємницького доходу.   Підприємець, на думку вченого, це власник, який досягає своїх інтересів при реалізації комерційної складової, в результаті чого досягається вигода у вигляді прибутку. Узагальнене тлумачення підприємництва зведено в його трактуванні як джерела економічного зростання і природи прибутку.  

В таблиці 1.1 стисло відображено наукові підходи щодо визначення сутності підприємництва як економічної категорії найбільш відомими зарубіжними дослідниками, що є підґрунтям для подальшої екстраполяції сутності даного поняття у площину вітчизняної науки. 


В науковій та практичній літературі має місце ототожнення понять «підприємництво» та «бізнес». Поряд із тим, що в термінології ринкової економіки вказані поняття тісно взаємопов’язані і мають спільну ключову мету – отримання прибутку від конкретного виду діяльності суб’єктом господарювання, слід наголосити на тому, що кожне з них характеризується певними особливостями та має власне змістовне наповнення. 

На основі узагальнення та систематизації наукових підходів багатьох дослідників, вбачалося доцільним ідентифікувати основні відмінні положення вказаних понять, на основі чого зроблено висновок про те, що поняття «бізнес» є ширшим, ніж «підприємництво», як показано на таблиці 1.2.


Поряд із належним обґрунтуванням підприємництва у наукових та нормативних джерелах, має місце обмеженість ідентифікації специфіки окремих форм підприємницької діяльності. До однієї із таких форм в нашій аграрній державі відносяться всі суб’єкти підприємницької діяльності в сфері сільського господарства. Враховуючи, що таке підприємництво неодмінно пов’язане із основними фазами відтворювального циклу, традиційно прийнято виділяти такі види діяльності як: виробнича, комерційна, фінансова, посередницька, страхова, інформаційна, інноваційна. При цьому, посилення впливу екологізації на економічні процеси зумовлює необхідність приділення особливої уваги та певних засад екологічно орієнтованого підприємництва, що й підкреслює особливість даного дослідження. 

Висновок

За результатами проведення даного дослідження можна стверджувати, що якщо розуміння традиційного підприємництва є очевидним, то екологічно орієнтованого – не достатньою мірою. Виявлено, що натепер ні в наукових, ні в нормативно-правових джерелах не подається чіткого трактування вказаного поняття. Слід зазначити, що досить часто поняття «екологічне підприємництво» та «екологічно орієнтоване підприємництво» ототожнюються або розглядаються дослідниками як синоніми, і саме цій напрямок підприємництва або його орієнтованість є кроком на шляху екологізації сільського господарства.

На думку автора, універсальним рішенням щодо екологізації підприємництва в аграрній Державі є екологізація сільського господарства шляхом впровадження і розвитку органічного землеробства, зобов'язання суб'єктів господарювання дбати не тільки про власну, но і про орендну землю, де вирощується сільгосппродукція. Дослідження показало, що навіть застосування органічних добрив, меліорантів, рекультиватів та дотримання сівозміни і вирощування сидератів, можуть глобально позитивно виразитись у: Екологічно стійкому сільському господарстві, допомагаючи зберегти природні ресурси; Зниженні забруднення довкілля; Захисті здоров'я населення; Економічній вигоді, підвищуючи родючість, вартість землі та сільгосппродукції; Відповідності міжнародним стандартам і як наслідок - привабливістю та стійким трендом аграрної Держави Україна.

Саме таким трендовим напрямком рухаєтся наша компания GREENODIN, забезпечуючи екологічний розвиток українських аграрієв.