Гонка за постійним зростанням урожайності та збільшення обсягів вирощування сільськогосподарської продукції не може не викликати побоювання щодо збереження родючості ґрунтів.

Інтенсивна експлуатація угідь призводить до їх деградації, виснаження та в разі неприйняття заходів з організованого державного захисту земель, може призвести не лише до невиконання зобов’язань перед світовим товариством, а й виникнення загрози власній продовольчій безпеці.

Сучасні світові підходи було викладено в доповіді ФАО (Food and agriculture organization of the United Nations Rome, 2015 – «Тowards a water and food secure future Critical Perspectives for Policy-makers. The outlook for 2050 is encouraging, globally, but much work is needed to achieve sustainable water use and ensure food security for all»), присвяченій пошуку шляхів досягнення світової продовольчої безпеки.

Необхідно відзначити, що доповідь розглядає ґрунти та воду в єдиному нерозривному комплексі, тобто у взаємопов’язаності. 

Доповідь констатує, що перспектива глобального постачання продовольства відтепер і до 2050 року обнадійлива, хоча багато регіонів залишатимуться незабезпеченими власною їжею. Виробництва їжі буде достатньо для забезпечення населення у світі від 9 до 10 мільярдів у 2050 році, хоча продовольча та харчова нестабільність зберігатиметься у багатьох регіонах, тобто основний тягар виробництва понесуть країни з розвиненим та сталим сільськогосподарським виробництвом. 

Але забезпечення стабільного зростання виробництва сільськогосподарської продукції потребуватиме значних інвестицій державного та приватного секторів від поточного періоду до 2050 року. 

Разом з тим, на рівні 2050 р. сільське господарство і надалі буде найбільшим споживачем води у всьому світі, обсяг використання якої складе більше половини обсягів забору води з поверхневих та підземних джерел, відповідно постане питання ефективності їх використання, тобто економії в освоєних водних ресурсів.

Зміна клімату також вимагатиме інвестицій у заходи для посилення адаптації сільськогосподарського виробництва, що здебільшого пов’язане з якістю ґрунтів і води та призведе до нових викликів. Для здійснення заходів буде потрібно більше інвестицій на повторне використання стічних вод, відновлення стану ґрунтів, агролісомеліорацію та генерування досліджень по створенню більш стійких виробничих систем.

Надмірне використання та погіршення стану водних ресурсів у сільськогосподарському виробництві також загрожує його стабільності через залежність від води.

В деяких країнах інтенсивне сільське господарство, промисловий розвиток та зростання міської структури забруднюють водойми настільки, що роблять неможливим використання їх як водних ресурсів для сільськогосподарського виробництва. Тобто необхідне термінове втручання для запланованого зменшення забору води та її забруднення. За таких обставин, особливій увазі підлягають розробки щодо збереження і раціонального вживання водного ресурсу. Наприклад, перевіреними препаратами є комплексні добрива, меліоранти та рекультивати ТМ GREENODIN, оскільки в їх складі присутній рухомий кремній, разом з органічною основою, що виступають буфером для зберігання води. А закладені в препарат агрономічно корисні мікроорганізми будують так звану кремнієву матрицю, використовуючи рухомий кремній. Саме через такі функції і здійснюється збереження та раціональне використання водного ресурсу. За такого, сільгоспвиробникам потрібно знайти зазначені інноваційні засоби задля успішного продовження своєї діяльності.

Інвестиції та програми, що покращують управління сільськогосподарськими ризиками, будуть мати вирішальне значення для надання можливості сільгоспвиробникам впроваджувати нові технології, диверсифікувати свою діяльність та підтримувати продовольчу безпеку у періоди високих цін на сировину, низьких урожаїв та негативних погодних явищ. 

Отже, зусилля із гарантування продовольчої безпеки повинні забезпечувати стабільність сільського господарства.

Враховуючи цю передумову, ФАО визначила п’ять принципів, необхідних для сталого розвитку сільського господарства:

  • підвищення ефективності використання ресурсів має вирішальне значення для сталого сільського господарства;
  • забезпечення стійкого сільськогосподарського виробництва вимагає прямих дій для збереження, захисту та покращення природних ресурсів;
  • сільське господарство, яке не може захистити та покращити засоби для існування в селі, робить соціальне благополуччя нестійким;
  • підвищена стійкість людей, громад та екосистем є ключовим фактором для сталого сільського господарства;
  • стійке харчування та сільське господарство вимагає відповідальності та ефективних механізмів управління.

Ці принципи відображають важливість збереження та збільшення ресурсної бази, яка підтримує сільськогосподарське виробництво. 

У 2050 р. сільське господарство і надалі буде найбільшим споживачем водних ресурсів, що становить більше половини (70 %) об’ємів, вилучених з річок, озер та водоносних горизонтів, але у подальшому можна забезпечити високу ефективність їхнього використання, впровадивши і постійно використовуючи кремніймісні препарати, включаючи GREENODIN.

Проте, зростаючі потреби у воді в містах та промисловості зменшить обсяг води, доступної для сільського господарства.

Зміна клімату все більше вимагатиме інвестицій у заходи, які посилять потребу в технологіях з адаптації в сільському господарстві. Деградація водних ресурсів у ключових регіонах з сільськогосподарського виробництва загрожує їхній стійкості та існуванню.

Державні інвестиції та політика повинні сприяти заохоченню приватних інвестицій у технології та практики управління, що сприяють підвищенню стійкості сільськогосподарського виробництва.

Постійне інвестування є важливим для громадських досліджень технологій, які будуть покращувати виробництво сільськогосподарських культур, худоби та риби. Поліпшення врожаю через інвестування у виробничі технології дозволять виробляти більше продукції з обмеженими земельними та водними ресурсами.

Інвестиції приватного сектору та державно-приватне партнерство посилять темпи розробки та впровадження новітніх технологій.

Державні та приватні інвестиції в інфраструктуру, навчання, створення потенціалу та охорону природних ресурсів знадобляться в даний час і до 2050 року та будуть стимулювати розвиток сільського господарства та залучати нові ресурси та можливості. За останні 50 років визначена домінантна роль технологій у вдосконаленні сільськогосподарського виробництва та підвищення врожайності сільськогосподарських культур і зростання доходів сільгоспвиробників.

Якщо застосувати ці положення до українських реалій, то відновлення та захист стану ґрунтів сільськогосподарського призначення та водних ресурсів, доступних до використання, є першочерговим завданням сьогодення, що є ідеальною передумовою для прийняття обґрунтованого рішення щодо застосування і постійного використання GREENODIN, як готової розробки, що вже вирішує освітлені задачі.