Сівозміна

Термінологія

1 Методика складання схем сівозміни

• Встановлення розміру та кількості полів: Спочатку визначте загальну площу своєї ділянки або господарства і поділіть її на окремі поля залежно від рельєфу, розміру оброблювальних машин та інших факторів.

• Визначення складу збірних полів: Якщо у вас є збірні поля, на яких вирощують різні культури, ретельно розгляньте їх розташування і розмір, щоб забезпечити оптимальне використання збірних полів у сівозміні.

• Підбір попередників для важливих культур: Особливу увагу приділяйте підбору попередників для культур, які мають високі вимоги до ґрунту або більш вразливі до захворювань і шкідників. Збалансуйте їх розміщення для покращення родючості ґрунту та зниження ризику захворювань.

• Підбір покривних культур для багаторічних трав: Якщо у вашій сівозміні передбачено вирощування багаторічних трав (наприклад, сінокісна трава), оберіть покривні культури, які допоможуть підтримувати родючість ґрунту, захищати його від ерозії та підвищити врожайність.

• Розташування культур на кращих попередниках: Плануйте розміщення культур таким чином, щоб вони отримували максимальну користь від попередників, покривних культур та збірних полів.

• Складання ланок і з'єднання їх у схему: Створіть ланки з чергування культур і з'єднайте їх у комплексну схему. Ланки можуть бути довільного розміру, але пам'ятайте, що оптимальна площа для кожної культури залежить від її потреб та умов ґрунту.

• Визначення місця для проміжних культур: Якщо ви плануєте використовувати проміжні культури (наприклад, для випасу тварин), розташуйте їх у схемі таким чином, щоб вони не перешкоджали головним культурам, але сприяли підтримці ґрунту.

• Визначення типу і виду сівозміни: Сівозміна може бути залежна від типу господарства (раціональна, спеціалізована, збалансована), від типу землеробства (ротаційна, культурна), а також від ваших власних вимог та цілей.

При складанні схем та виборі підсилювача сівозміни, такого як органічне добриво GREENODIN, важливо пам'ятати про його рівень кислотності, який призначений компенсувати недостатню кислотність або лужність. Дані пункти становлять лише загальні кроки, і їх послідовність може варіюватися в залежності від конкретних умов і потреб. Важливо пам'ятати, що схема сівозміни повинна бути гнучкою, аби враховувати зміни у ґрунті, кліматі, ринкових умовах та власних господарських цілях.

Попередники для окремих польових культур

При визначенні місця культури в сівозміні враховують також її значення, біологічні особливості, технологію вирощування та природно-економічні умови господарства. 

Озимі культури в сівозміні розміщують після чистих і зайнятих парів та непарових попередників. Пари бувають чисті і зайняті. Чистими парами називають поле, на якому не вирощували сільськогосподарських культур протягом вегетаційного періоду. Основним завданням його є очищення ґрунту від бур'янів та нагромадження в ньому вологи і поживних речовин. 

Залежно від часу проведення основного обробітку чисті пари поділяють на чорні і ранні. Чорні пари починають обробляти улітку або восени після збирання попередника. Основний обробіток раннього пару починають навесні наступного року, а після збирання попередника обмежуються лише поверхневим обробітком поля. Слід зазначити, що перевагу надають чорним парам, які в умовах недостатнього зволоження забезпечують вирощування високих урожаїв озимих культур. На час сівби озимої пшениці в ґрунті такого поля накопичуються значні запаси вологи та поліпшується поживний режим. Чисті пари (до 10—15 % сівозмінної площі) впроваджують у степових та південних і східних районах лісостепової зони України (до 4—8 %), насамперед на забур'янених полях та для вирощування сортового насіння зернових озимих культур. 

У лісостеповій та поліській зонах України озимі культури висівають переважно після зайнятих парів, тобто тих, на яких вирощують культури, що рано звільняють поле. Отже, зайнятий пар створює добрі умови для раннього обробітку ґрунту та наступних культур. Зайняті пари поділяють на суцільні й просапні. Як правило, у суцільних зайнятих парах парозаймаючі культури сіють рядковими або вузькорядними сівалками. На таких парах вирощують різні кормові культури — конюшину та еспарцет на один укіс, вико-вівсяну чи горохово-вівсяну сумішку на зелений корм, озиме жито та пшеницю на зелений корм тощо. Просапні пари займають культурами, у посівах яких проводять міжрядний обробіток. Це рання картопля, кукурудза, соняшник, топінамбур (земляна груша). 

Зайняті пари сприяють вирощуванню високого врожаю культур, збагачують ґрунт на органічні речовини (завдяки кореневим та стерньовим решткам), рано звільняють поле і тому дають змогу обробити ґрунт під наступні озимі культури за технологією напівпару. Крім чистих і зайнятих парів, розрізняють пари спеціального призначення — кулісні й сидеральні. Кулісним паром називають чистий пар, на якому висівають високостеблові рослини (куліси). Його застосовують у степових районах України як засіб для затримання та накопичення снігу, запобігання вимерзанню озимих, збільшення запасів вологи в ґрунті. Куліси можуть складатися з одного — двох або з трьох рядків рослин, які висівають улітку. Відстань між кулісами має бути, кратною ширині захвату культиватора або ширині посівного агрегату. Куліси розміщують упоперек напрямку вітру, що переважає у зимовий період. 

Сидератами називається пар, що зайнятий рослинами для заорювання їх у ґрунт на зелене добриво. З цією метою висівають бобові культури — люпин та буркун, які за 3—4 тижні до сівби озимих у фазі зелених бобиків заорюють на зелене добриво у ґрунт. Озимі культури висівають і після непарових попередників, тобто після культур, які звільняють поле за 2—3 тижні до сівби. Це кукурудза на силос, горох, озимі та ярі колосові культури. Тому краще поле у сівозміні відводять під озиму пшеницю, а вже потім — під жито та озимий ячмінь. Озима пшениця більш вимоглива до умов вирощування, тому її розміщують після кращого попередника. Цукрові буряки вимогливі до умов вирощування. 

Правильний вибір попередників — один з найефективніших заходів для підвищення їх урожайності та якості. У зоні Лісостепу, де сконцентровані основні посівні площі цукрових буряків, їх розміщують після озимих, які висівали після багаторічних трав одного року використання, після удобрених зайнятих парів або після зернобобових; у південних районах Лісостепу — після озимих, які вирощували після чистих і зайнятих парів, а в посушливих районах Степу — після озимої пшениці, яку вирощували після чистих парів. 

Цукрові буряки в сівозміні треба розміщувати на тому самому полі не раніш ніж через 3—4 роки. 

Картоплю, так само як і цукрові буряки, в польових сівозмінах розміщують здебільшого після озимих. Добрими попередниками для картоплі є люпин та інші зернобобові культури. Оскільки під картоплю вносять достатню кількість органічних та мінеральних добрив, її можна вирощувати і після інших культур. 

Кукурудзу в сівозміні розміщують після озимих, зернобобових, цукрових буряків, а в районах Полісся — і після люпину, льону та інших культур. Водночас на родючих ділянках при систематичному внесенні добрив, застосуванні високої агротехніки та гербіцидів цю культуру можна вирощувати і в повторних посівах. 

Соняшник висівають після озимих або просапних культур. Щоб запобігти засміченню наступних постів падалицею соняшнику, його часто розміщують перед просапними культурами або перед чистим паром. Соняшник не рекомендується висівати на тому самому полі раніш ніж через 7—8 років. 

Ярі зернові культури розміщують у сівозміні після картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Високі врожаї ярих вирощують після зернобобових культур. їх можна розміщувати і після озимих, тільки треба додатково вносити добрива та застосовувати пестициди.

 Зернобобові культури (горох, чину, сою, люпин, сочевицю) розміщують після удобрених просапних — картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Тому поля після цих культур досить чисті від бур'янів і мають достатню кількість поживних речовин. 

Добрими попередниками є також озимі та ярі зернові культури. Круп'яні культури (гречку, просо) розміщують у сівозміні після просапних (крім соняшнику), озимих та ярих культур. Добрими попередниками для проса є зернобобові і багаторічні трави. Багаторічні трави переважно вирощують у польових сівозмінах. Бобові трави дають цінний вітамінний, багатий на білки і мінеральні солі корм, а також збагачують ґрунт на сполуки азоту. У більш зволожених районах України висівають конюшину, а в посушливих— люцерну та еспарцет.

Багаторічні трави сіють під покрив озимих і ярих зернових культур (можна підсівати їх і під покрив вико-вівсяної сумішки, кукурудзи на зелений корм та проса). Безпокривні посіви багаторічних трав вирощувати економічно невигідно, крім того, вони дуже заростають бур'янами. У польових сівозмінах посіви багаторічних трав використовують один рік. При використанні їх протягом двох-трьох і більше років висівають сумішки бобових і злакових багаторічних трав.

Таблиця 1. Попередники для польових культур

Таблиця 2. Попередники під овочеві культури

Згладжування стрес-факторів від некоректного дотримання сівозміни, а також погодних явищ, допоможе подолати використання органічних добрив GREENODIN. Рекультиванти та меліоранти GREENODIN призначені для відновлення та покращення родючості ґрунту.

Принципи складання ланок та повних схем

З метою раціонального використання землі і створення сприятливих умов для вирощування провідних культур у господарствах запроваджують систему сівозмін. Системою сівозмін називають оптимальне поєднання кількох сівозмін у господарстві (вона характерна лише для орних земель). Проте в кожному господарстві крім ріллі є й інші сільськогосподарські угіддя (землі під багаторічними плодовими та лісовими насадженнями, а також природні кормові угіддя). Тому польове господарство організовують після складання плану землекористування всіх сільськогосподарських угідь, частиною якого є план організації території, продуктивного використання земель, введення сівозмін. За наслідками виконаних обстежень складають експлікацію земельних угідь. 

Для розробки сівозмін особливе значення має вивчення відповідних ознак орних земель. Усі орні землі поділяють на кілька категорій за рівнем їх родючості, еродованості тощо, що дає змогу правильно розмістити сівозміни на території господарства. До проекту землекористування розробляють заходи для поліпшення використання земель, розміщення виробничих підрозділів, організації сівозмін та кормових угідь, охорони ґрунтів, водоймищ та повітряного басейну. Після можливої трансформації земельних угідь на підставі виконаних оцінок та обстежень приступають до розробки структури посівних площ безпосередньо у господарствах. 

Головним критерієм раціональної структури посівних площ є кількість продукції, що виробляється на 1 га орних земель при найменших витратах праці та коштів на одиницю продукції. Для цього здійснюють підбір сільськогосподарських культур з урахуванням їх вимог до умов вирощування та ґрунтово-кліматичних умов господарства. Крім величини можливого врожаю підібраних культур треба врахувати якість продукції та її призначення.  Контроль за дотриманням сівозмін здійснюють після їх освоєння. Для цього порівнюють фактичне розміщення культур із запланованим відповідно до ротаційної таблиці для кожної сівозміни. 

Під час ротації можливі відхилення від встановленого чергування культур. Порушення бувають невиправдані і ті, що диктуються практикою, наприклад загибель озимих або багаторічних трав під час зимівлі. Тому після обробітку такі поля засівають іншими культурами з урахуванням того, щоб їх урожай компенсував відповідний збір рослинницької продукції і зони були попередниками для наступних культур у сівозміні. На кожну із сівозмін у господарстві оформляють книгу історії полів. У ній у хронологічному порядку записують відомості про кожне поле: розміщення культур, систему обробітку ґрунту та добрив, проведені заходи під час догляду за посівами та захисту від бур'янів, шкідників і хвороб тощо. Книгу історії полів, як правило, веде головний агроном господарства, а там, де його немає, — агроном або керуючий відділком.

Враховуючи зазначені схеми та інші умови сівозміни, найкращих результатів отримуєте при застосуванні комплексних органо-мінеральних добрив GREENODIN.

Важливість сівозміни

1. Збереження родючості ґрунту: Сівозміна допомагає уникнути виснаження ґрунту через одноманітне вирощування однієї культури. Різні культури мають різні вимоги до поживних речовин, і чергування їх допомагає зберегти баланс харчування ґрунту.
2. Контроль шкідників та хвороб: Сівозміна знижує ризик поширення шкідників та хвороб, оскільки багато шкідників специфічні для певних культур. Переміщення культур допомагає порушити їхні життєві цикли та знизити їхню популяцію.
3. Покращення структури ґрунту: Різні культури мають різні кореневі системи, які можуть покращувати структуру ґрунту. Глибокі корені допомагають розрідженому ґрунту, покращуючи його дренаж та повітряний обмін.
4. Зменшення ерозії ґрунту: Сівозміна допомагає знизити ризик ерозії, так як культури з різними системами коренів та покривними характеристиками допомагають утримувати ґрунт на місці, особливо під час зливових дощів.
5. Зелене добривне біорізноманіття: Використання сидератів у сівозміні забезпечує зелене добривне біорізноманіття, що допомагає зберегти азот та інші поживні речовини в ґрунті, збагачуючи його для наступних культур.
6. Економічна ефективність: Сівозміна має дуже стратегічну економічну ефективність господарства, оскільки допомагає знизити витрати на добрива, пестициди та інші агротехнічні засоби, а також підвищує врожайність та якість продукції.
7. Сталість землеробства: Сівозміна є важливим елементом сталого землеробства, впроваджуючи комплексний підхід, допомагаючи підтримувати родючість ґрунту, контролювати шкідників та хвороби та забезпечувати екологічну стійкість господарства.
8. Підтримка біологічного різноманіття: Чергування різних культур підтримує біологічне різноманіття, оскільки приваблює різні види корисних тварин і мікроорганізмів, що створюють та допомагають утримувати баланс екосистеми.